Златко Чайковський

Златко Чайковський
Златко Чайковський
Златко Чайковський у 1953 році
Особисті дані
Народження	24 листопада 1923(1923-11-24)
	Загреб, Югославія
Смерть	27 липня 1998(1998-07-27) (74 роки)
	Мюнхен, Німеччина
Зріст	163 см
Вага	66 кг
Прізвисько	Čik
Громадянство	Югославія  Хорватія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1939–1945 ХАШК  ? (?) 1946–1955 «Партизан» 156 (19) 1955–1958 «Кельн» 57 (7) 1958–1960 «Хапоель» (Хайфа)  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1942–1943 Хорватія 2 (0) 1946–1955 Югославія 55 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1961–1963 «Кельн» 1963–1968 «Баварія» 1968–1969 «Ганновер 96» 1970 «Кікерс» (Оффенбах) 1970–1971 «Динамо» (Загреб) 1971–1973 «Нюрнберг» 1973–1975 «Кельн» 1976 «Кікерс» (Оффенбах) 1977–1978 АЕК 1978–1980 «Цюрих» 1980 «Гренхен» 1981 ГАК (Грац) 1982 АЕК 1983–1984 «Аполлон»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Златко Чайковський (сербохорв. Zlatko Čajkovski, нар. 24 листопада 1923, Загреб — пом. 27 липня 1998, Мюнхен) — югославський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Учасник двох Чемпіонатів світу і Олімпійських ігор. Його брат Желько також був футболістом, разом з яким він виступав за національну збірну Югославії.

Як гравець найбільші досягнення отримав з «Партизаном», у складі якого став дворазовим чемпіоном Югославії та триразовим володарем Кубка Югославії.

На тренерській посаді найбільших досягнень здобув у ФРН, вигравши з «Кельном» національний чемпіонат, а з «Баварією» став дворазовим володарем Кубка ФРН та володарем Кубка Кубків УЄФА.

Клубна кар'єра

Професійну кар'єру гравця Чайковський починав в загребському клубі «ХАШК», за який виступав до і під час Другої світової війни, а команда 1943 року стала віце-чемпіоном Хорватії, а наступного сезону вийшла до фіналу турніру, який не відбувся через воєнні дії, а сам Чайковський був головним гравцем клубу.

По закінченні війни клуб був розпущений (велика частина архівів згоріла в кінці війни, тому точну кількість матчів гравців встановити неможливо), і Чайковський перейшов в белградський «Партизан», який тоді був головним клубом Югославської народної армії. У першому післявоєнному сезоні 1945 року Чайковський приніс клубу друге місце в першості Югославії. У наступному сезоні 1946/47 років Златко провів 20 матчів і забив три голи, чого клубу вистачило для перемоги в чемпіонаті. Ще один титул Златко виграв у сезоні 1948/49 років, а потім виграв три Кубка Югославії (тоді він називався Кубок Маршала Тіто) в 1947, 1952 і 1954 роках.

У 1955 році Златко поїхав у «Кельн», в якому в першому сезоні провів 24 матчі і забив два голи. Всього він відіграв три сезони, додавши 29 ігор і 2 м'ячі в чемпіонаті (у кубку провів всього три гри і забив один гол).

Завершив професійну ігрову кар'єру у ізраїльському клубі «Хапоель» (Хайфа), за який виступав протягом 1958—1960 років.

Виступи за збірні

Чайковський виступав за молодіжну збірну Королівства Югославії, зігравши два матчі проти молодіжних команд Румунії і Угорщини.

Під час Другої світової війни він зіграв два матчі за команду Незалежної держави Хорватії: перша гра відбулася 1 листопада 1942 року у Штутгарті проти німців і закінчилася переконливою перемогою господарів з рахунком 5:1. Друга відбулася 6 червня 1943 року у Братиславі проти словаків, і там успіх святкували хорвати, вигравши 3:1.

За збірну поновленої Югославії (СФРЮ) Златко зіграв 55 матчів і забив сім голів. Перший матч відбувся 29 вересня 1946 року проти Чехословаччини. Перший гол забив 7 жовтня 1946 року у зустрічі в Тирані з Албанією (югослави виграли 3:2). Також він забивав Норвегії у Осло (перемога югославів 3:1), Ізраїлю у Тель-Авіві (перемога югославів 5:2), СРСР у Тампере (перемога югославів 3:1), Данії у Гельсінкі (перемога югославів 5:3), ФРН у Гельсінкі (перемога югославів 1:3) і Людвігсхафене (перемога німців 3:2). Останній гол був забитий саме в Людвігсгафені 21 грудня 1952 року, останню гру Златко зіграв 15 травня 1955 року проти Шотландії.

У складі югославської збірної він виграв срібні медалі на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні та Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі. Також зіграв на першостях світу 1950 року у Бразилії і 1954 року у Швейцарії. У 1953 році Чайковський зіграв матч у складі збірної світу проти команди Великої Британії, який завершився нічиєю 4:4. У складі збірної світу виступали також югослави Владимир Беара, Бранко Зебець і Бернард Вукас.

1955 року змушений був припинити виступи за збірну в обмін на право виступати в закордонних клубах.

Кар'єра тренера

У Німецькій спортивній академії в Кельні Златко Чайковський навчався на футбольного тренера в групі під керівництвом професора Геннеса Вайсвайлера і успішно склав іспити, отримавши диплом.

Златко Чайковський (праворуч) на зустрічі з німецьким політиком Францем Гойблом після перемоги «Баварії» в Кубку Кубків УЄФА. 9 серпня 1967 року.

У 1961 році Златко очолив «Кельн», з яким в першому ж сезоні виграв чемпіонат ФРН, вперше в історії клубу. Через рік після успіху Златко перехйшов в «Баварію», яку зумів вивести в Бундеслігу. З мюнхенцями Чайковський двічі виграв кубок ФРН у 1966 і 1967 роках, а потім і Кубок володарів кубків УЄФА 1966—1967, перемігши у фіналі шотландський «Рейнджерс».

В подальшому до 1976 року Чайковський очолював німецькі «Ганновер 96», «Кікерс» (Оффенбах) та «Нюрнберг», але лише з оффенбахцями зміг виграти ще один національний кубок. Також у сезоні 1970/71 недовго очолював «Динамо» (Загреб) зі свого рідного міста.

1977 року Златко очолив грецький АЕК, де пропрацював один рік, вигравши чемпіонат і кубок Греції. Після цього працював зі швейцарськими клубами «Цюрих» та «Гренхен», а також австрійським ГАКом (Грац), після чого ненадовго повернувся в АЕК.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Аполлон», команду якого Златко Чайковський очолював як головний тренер до 1984 року.

Помер 27 липня 1998 року на 75-му році життя в місті Мюнхен.

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Югославії (2):

«Партизан»: 1946–47, 1948–49

• Володар Кубка Югославії (3):

«Партизан»: 1946–47, 1951–52, 1953–54

• Срібний олімпійський призер: 1948, 1952

Як тренера

• Чемпіон Німеччини (1):

«Кельн»: 1961–62

• Володар Кубка Німеччини (3):

«Баварія»: 1966, 1967

«Кікерс» (Оффенбах): 1970

• Чемпіон Греції (1):

АЕК: 1977–78

• Володар Кубка Греції (1):

АЕК: 1977–78

• Володар Кубка Кубків УЄФА (1):

«Баварія»: 1966–67

Посилання

• Златко Чайковський на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Чайковський на сайті Fussballdaten.de [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
• Чайковський на сайті Sports-Reference.com [Архівовано 17 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)